Лінгвістичне науково-дослідне управління

08 грудня 2019 року
     

Лінгвістичне забезпечення діяльності Збройних Сил України

Одним з напрямів діяльності Центру є лінгвістичне забезпечення  діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, що передбачає виконання усних (послідовних і синхронних) перекладів під час офіційних планових і позапланових заходів, здійснення письмових перекладів документів військово-політичного, військово-технічного та військово-спеціального характеру на замовлення структурних підрозділів Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, редагування, проведення прикладних перекладознавчих досліджень, референтську діяльність.

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО СУПРОВОДЖЕННЯ

Перекладацьке супроводження має на меті забезпечити міжмовну комунікацію в письмовій та/або усній формі між двома сторонами під час виконання заходів міжнародного військового співробітництва.
Основними видами перекладацького супроводження є письмовий та усний переклади.
1. Виконання письмового перекладу
Письмовий переклад представляє собою процес відтворення в письмовій формі оригінального тексту засобами мови перекладу з урахуванням граматичних, лексичних та стилістичних особливостей мови перекладу.
1.1. За призначенням переклад може бути:
а) для внутрішнього користування;
б) для опублікування у відкритих джерелах;
в) для підписання міжнародних договорів.
Для письмових перекладів, що призначені для внутрішнього користування, еквівалентність змісту обмежена передачею логічного змісту оригінального документа при можливих пропусках і відхиленнях від норм мови перекладу. Такі переклади мають оглядовий характер і використовуються у випадках, коли замовник перекладу хоче ознайомитися із загальним змістом оригінального документа. Інформація оригінального документа, як правило, передається в узагальненому вигляді, в перекладеному документі допускається наявність неточностей змістовного характеру та відхилень від мовних, стилістичних та узуальних норм. Переклад для внутрішнього користування може здійснюватися в досить стислі терміни.
Переклади, призначені для опублікування у відкритих джерелах та для підписання міжнародних договорів, повинні здійснюватися відповідно до процедур, описаних у пункті 1.3.
1.2. Замовник перекладу надсилає виконавцю перекладу технічне завдання на виконання письмового перекладу, в якому зазначає тематику та мовну пару, обсяг і терміни роботи, надає додаткову інформацію, яку має врахувати виконавець перекладу (особливі вимоги й рекомендації, узгоджені або офіційні глосарії/переліки термінів та абревіатур, військові стандарти, нормативні документи тощо).
1.3. Виконання письмового перекладу складається з етапів, кількість яких залежить від якості оригінального документа та вимог, що зазначені замовником перекладу в технічному завданні.
Основними етапами виконання письмового перекладу є:
а) підготовчий етап;
б) перекладання оригінального документа;
в) редагування перекладеного тексту;
г) корегування перекладеного тексту;
д) контроль якості перекладеного документа.
1.3.1. Підготовчий етап письмового перекладу включає операції підготовки тексту оригінального документа для подальшого перекладання. За допомогою спеціального програмного забезпечення на персональному комп’ютері оригінальний документ з паперового формату перетворюється на електронний або здійснюється набір тексту на комп’ютері в ручному режимі. Цей етап виконується у разі незадовільної якості електронної копії оригінального документа або його надходження у паперовому вигляді. Підготовчий етап використовується і тоді, коли документи надходять у електронному вигляді, але текст у документі, підписи та написи на графічних документах не виділяються і не копіюються в електронному вигляді, або документ містить специфічне форматування.
1.3.2. Перекладання оригінального документа здійснюється відповідно до технічного завдання з обов’язковим урахуванням особливих вимог, рекомендацій та наданої замовником перекладу інформації (узгоджених або офіційних глосаріїв / переліків термінів та абревіатур, військових стандартів, нормативних документів тощо). Результатом цього етапу є перекладений текст оригінального документа, який обов’язково перевіряється перекладачем-виконавцем на відповідність вимогам технічного завдання, відсутність пропусків інформації, семантичних, граматичних, лексичних, стилістичних і орфографічних помилок.
У випадку не надання замовником перекладу додаткової інформації, претензії щодо якості перекладання вузькоспеціальної термінології не приймаються.
1.3.3. Процес редагування поділяється на такі етапи:
а) ознайомлення з текстами мовою оригіналу і мовою перекладу з метою визначення тематики, мовних і стилістичних особливостей текстів;
б) порівняння текстів мовою оригіналу і мовою перекладу (послідовна, ретельна перевірка відповідності слів і фраз у текстах, єдності використаної термінології, логіки викладу, порівняння смислових значень), що передбачає роботу зі словниками, довідниками, мережею Інтернет, консультації колег та спеціалістів відповідної галузі;
в) перевірка тексту мовою перекладу на наявність граматичних, орфографічних, пунктуаційних, синтаксичних та інших помилок;
г) внесення смислових і стилістичних правок.
Один редактор може перевірити письмові переклади двох-трьох перекладачів-виконавців. Показник може змінюватися в залежності від досвіду перекладачів-виконавців, складності оригінального документа та інших чинників.
1.3.4. Корегування – процес, в ході якого коректор перевіряє документ на відповідність технічного завдання замовника, звіряє текст мовою перекладу із текстом мовою оригіналу, виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки, зазначає відхилення від ТЗ, позначає смислові, логічні та інші помилки.
Корегування, як правило, здійснюється компетентним носієм мови перекладу або професіоналом із предметної галузі, з якої виконується переклад. За відсутності у виконавця перекладу зазначених осіб, корегування перекладеного тексту здійснюється спеціально призначеним коректором.
У залежності від складності оригінального документа та якості перекладу, після завершення коректури, перекладений документ може бути переданий на етап контролю якості або повернутися на один або два попередніх етапи (редагування, перекладання).
1.3.5. Після усунення виявлених недоліків перекладений документ підлягає остаточній перевірці у відділі контролю якості.
Кількість та послідовність етапів і операцій виконання письмового перекладу може відрізнятися в залежності від організаційно-штатних можливостей виконавця перекладу та специфіки умов праці.
У разі встановлення замовником перекладу стислих термінів для перекладання оригінального документа, виконавець перекладу відмовляється від визначених у пункті 1.3. етапів виконання письмового перекладу, що може призвести до зниження якості перекладеного документа, або виконує процедуру перекладу для внутрішнього користування.
2. Виконання усного перекладу
Існує два основних види усного перекладу – послідовний та синхронний.
2.1. Послідовний переклад вважається найбільш розповсюдженим видом усного перекладу. Під час виступу оратор робить паузи, упродовж яких перекладач здійснює переклад. Розмір перекладеного відрізку мовлення може коливатися від одного речення до завершеного смислового абзацу.
Усний послідовний переклад використовується для проведення різних заходів із відносно невеликою кількістю учасників, на яких використовується не більше двох мов (офіційні переговори, неформальні зустрічі, семінари, прес-конференції, презентації, виставки, під час опитування місцевих жителів або допиту полонених тощо).
Для забезпечення якісного усного послідовного перекладу під час проведення довготривалих (понад 2 год.) офіційних заходів, рекомендовано залучати до роботи не менше двох перекладачів, які будуть змінювати один одного кожні 50–60 хвилин, або кожної години робити технічні перерви по 10–15 хвилин.
2.2. Синхронний переклад здійснюється за допомогою технічних засобів одночасно з мовленням оратора, коли перекладач розміщується в окремій спеціально обладнаній кабіні, сприймає мовлення через навушники і говорить у мікрофон.
Синхронний переклад дозволяє організовувати заходи за участю великої кількості людей в конференц-залах або аудиторіях (конференції, з’їзди, семінари, презентації тощо) і при цьому значно економити час проведення заходу. Для виконання синхронного перекладу потрібно мати не менше двох перекладачів, які будуть змінювати один одного через кожні 15–30 хвилин перекладу.
Окремим різновидом усного синхронного перекладу є переклад методом “нашіптування”. Цей різновид усного синхронного перекладу не потребує спеціального обладнання, проте, об’єктивно призводить до втрати певної частки інформації оригінального усного тексту.
3. Нормативи виконання робіт із перекладацького супроводження
В якості основної одиниці вимірювання письмових перекладів застосовують поняття “стандартна перекладацька сторінка”, під якою розуміють одну умовну сторінку перекладеного тексту обсягом 1800 друкованих знаків (разом із пробілами між словами та розділовими знаками).
В якості стандартної одиниці вимірювання усних перекладів використовують поняття “астрономічна година” (60 хвилин) і “робочий день” (7 годин). При цьому, до загального обсягу виконаної роботи з усного перекладу зараховують увесь час перебування перекладача в розпорядженні замовника перекладу (з урахуванням періоду підготовки заходу, перекладання, технічних перерв через кожні 1,5–2 години роботи перекладача, обов’язкової годинної обідньої перерві, виконання інших доручень замовника, пов’язаних із ЛЗВ.
Для виконання письмового перекладу, як правило, залучаються перекладач (перекладачі), редактор, коректор, фахівець відділу контролю якості.
Розрахункова норма праці для письмового перекладача становить 6 стандартних перекладацьких сторінок за робочий день при перекладі з (на) основні європейські мови.
У залежності від складності та типу тексту мовою оригіналу ця норма може змінюватися з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблиці 1.
Таблиця 1. Коригуючі коефіцієнти для перекладу
Військово-політичний - 0,9
Загальновійськовий - 0,8
Військово-технічний - 0,7
Військово-спеціальний - 0,6
Розрахунок обсягу виконання перекладу одним перекладачем здійснюється шляхом помноження стандартної норми виконання перекладу (6 сторінок за 7-годиний робочий день) на відповідний коригуючий коефіцієнт.
Приклад:
При виконанні перекладу військово-технічного тексту, норма для перекладача буде складати 6 × 0,7 = 4,2 сторінки за один робочий день.
До військово-політичних належать тексти суспільно-політичної й офіційно-ділової тематики, що містять синтаксичні конструкції, стилістичні і лексичні засоби (терміни, стійкі вислови, звороти, кліше), які дозволяють віднести їх до законодавчого, політичного, дипломатичного, офіційно-ділового, адміністративно-канцелярського стилів і жанрів.
До загальновійськових належать тексти, що містять загальні відомості про склад, структуру і завдання збройних сил (види, роди військ, служби, кадровий склад, комплектування тощо) та не містять військово-технічних або вузько-спеціальних військових термінів і понять.
До військово-технічних належать тексти, насичені науково-технічними і військово-технічними термінами, що, як правило, містять дані про озброєння і військову техніку, тактико-технічні дані, специфікацію, номенклатуру різних предметів постачання, продукцію військового або подвійного призначення, виробництво, експлуатацію, ремонт, модернізацію, продовження ресурсу тощо.
До військово-спеціальних належать тексти, що містять вузько-спеціальні військові терміни й поняття (відомості про специфіку стратегічного, оперативного і тактичного застосування військ (сил), різні види бойового та тилового забезпечення, графічні документи, спеціальні схеми, карти, умовні позначення тощо).
Розрахункова норма праці для редактора, коректора і працівника відділу контролю якості перекладу складає до 25 сторінок на 7-годинний робочий день для текстів основних європейських мов. Для розрахунку загального обсягу роботи застосовують коригуючі коефіцієнти наведені в таблиці 1).
4. Показники якості перекладу
4.1. Переклад вважається якісним, якщо:
а) усний або письмовий текст мовою перекладу відповідає тексту мовою оригіналу за змістом і формою;
б) текст мовою оригіналу не містить смислових, граматичних, стилістичних, лексико-термінологічних і орфографічних помилок.
4.2. Помилки в перекладі класифікують за категоріями значущості з наданням відповідних вагових характеристик у балах за кожну помилку, а саме:
а) категорія А (незначні помилки);
б) категорія Б (суттєві помилки);
в) категорія В (грубі помилки).
4.2.1. До категорії А відносять помилки з ваговими характеристиками від 0,1 до 0,5 балів:
а) пунктуація (0,1 бали) – у перекладеному документі є окремі помилки пунктуації, порушення правил переносу, розстановки пробілів;
б) оформлення (0,2 бали) – помилки в оформленні та форматуванні перекладеного документа (шрифти, списки, зміст, предметні покажчики, таблиці, малюнки, нумерації);
в) орфографія (0,3 бали) – в перекладі присутні окремі орфографічні та друкарські помилки, неправильно використовуються великі літери, діакритичні знаки, наголоси;
г) стиль (0,4 бали) – незначні порушення жанрово-стилістичних норм, що не призводять до спотворення змісту перекладеного документа.
4.2.2. До категорії Б відносять помилки з ваговими характеристиками від 0,5 до 0,9 балів:
а) найменування (0,5 бали) – помилки в найменуваннях, географічних назвах, населених пунктах, іменах, назвах посад тощо, що не призводять до спотворення змісту перекладеного документа;
б) реферативні (0,6 бали) – помилки в посиланнях на закони, стандарти, положення тощо, що не призводять до спотворення змісту перекладеного документа;
в) нумеративні (0,7 бали) – помилки у написанні дат, чисел, одиниць виміру, грошових одиниць, поштових адрес, номерів телефонів тощо, що не призводять до спотворення змісту перекладеного документа;
г) лексико-термінологічні (0,7 бали) – помилки в лексиці і термінах, що не призводять до спотворення змісту перекладеного документа;
д) граматичні (0,8 бали) – граматичні і синтаксичні помилки тощо, що не призводять до спотворення змісту перекладеного документа;
е) додавання (0,9 бали) – в перекладі є невиправдано додані фрагменти, які відсутні в оригіналі тощо, що не призводять до спотворення змісту перекладеного документа.
4.2.3. До категорії В відносять помилки з ваговими характеристиками від 1 балу і вище, які призводять до спотворення змісту перекладеного документа:
а) грубі лексико-термінологічні (1 бал) – помилки в лексиці і термінах, що спотворюють зміст перекладеного документа, відсутність термінологічної гомогенності (коли одні й ті ж поняття називаються різними термінами);
б) грубі граматичні (1,5 бали) – граматичні і синтаксичні помилки, що спотворюють зміст перекладеного документа;
в) перекручування смислу (1,5 бали) – спотворення або неповне передавання інформації, що міститься в оригінальному документі;
г) пропуск інформації (2 бали) – відсутність у перекладеному документі інформації, що міститься в оригінальному документі.
4.3. Фактологічна оцінка якості перекладеного документа проводиться за вимогою замовника перекладу або для внутрішнього оцінювання якості й ефективності праці перекладачів (редакторів, коректорів, працівників відділу контроля якості).
4.3.1. Фактологічна оцінка якості перекладеного документа проводиться за умов дотримання етапів виконання письмового перекладу за формулою (1):
TQI = (1 – EP / W) × 100, (1)
де TQI (Translation Quality Index) – підсумковий показник фактологічної оцінки якості перекладу;
EP (Error Points) – сумарна кількість балів за помилки;
W (Words) – кількість слів у перекладеному документі.
4.3.2. Допустимим підсумковим показником фактологічної оцінки якості перекладу вважається значення від 70 до 99 балів (від 1 до 30 балів за помилки на кожні 100 сторінок перекладеного документа).
5. Рекомендації замовнику перекладу
5.1. Якість роботи перекладача залежить від попередньої підготовки, для забезпечення термінологічно вивіреного перекладу замовник завчасно надає виконавцю перекладу (перекладачеві) технічне завдання (на письмовий переклад), а також інші матеріали довідково-реферативного й допоміжного ілюстративного характеру (доповіді, тези, презентації, списки термінів, тематичні глосарії, стандарти тощо).
5.2 Для дотримання необхідних стандартів якості та з метою охорони здоров’я перекладачів усний переклад не повинен тривати більше однієї години без перерви на відпочинок та не повинен перевищувати 7 годин (з перервами) протягом одного робочого дня.
5.3. Спілкуючись за допомогою усного (синхронного або послідовного) перекладу, слід дотримуватися наступних рекомендацій:
а) напередодні ознайомити перекладача з тематикою заходу, термінологією, надати програму, список учасників, тези доповідей тощо;
б) говорити достатньо голосно, розбірливо, повільно, невеликими інтонаційно завершеними реченнями, що дозволяє перекладачеві почути (розчути), зрозуміти, запам’ятати й перекласти усний оригінальний текст;
в) обов’язково робити паузи в мовленні під час усного послідовного перекладу;
г) утримуватися від проголошення віршів чи римованого тексту, якщо перекладач не мав можливості перекласти їх заздалегідь;
д) не залучати перекладача до роботи під час технічної перерви (перезмінки) та обідньої перерви (за винятком випадків, коли це передбачено програмою протокольної зустрічі).

 

 

 

LNDC